1. Закарпаття завжди було жопою світу, не залежно від того, в складі якої держави/імперії знаходилося. Тому здебільшого люди в сучасній Україні не дуже уявляють собі що з там взагалі відбувається.

2. Закарпаття є єдиною областю України, де сільське населення переважає над міським (68% / 32%), та де є тенденція збільшення саме сільського населення.

3. Входило до складу середньовічного князівства Валахія (Волощина), що було вассалом Османської імперії. Сьогодні ж етнічні волози займаються здебільшого випасанням овець на полонинах Карпат та виготовленням сирів. Фосо.

4. У 18-му столітті до села Тур'я-Ремета були зіслані наполеонівські офіцери. Рашка посилала в Сибір, а Австро-Угорщина сюди, очевидно. Полонені офіцери з часом змішалися з місцевим руинським населенням. Досі присутні типові французькі прізвища та кулінарні традиції.

Тут хочеться розповісти більше: є традиційні страви з жаб, хоча до середини минулого століття практикувалися і супи з чекпах.

5. Ужгород та Мукачево мають свій особливий сленг, який базується або на укр, або на рос граматиці, але мають великий шмат спільної лексики (та це все ще не типовий для центральної України суржик) як от наприклад "фосо", "шариш", "двіж", "то, се", "кавічка", і т.д.

6. Мукачево - перше угорське місто. До того вони були лиш групою кочових племен. Король Арпад сказав "пора вчитись у наших сусідів, щоб вижити. Вони будують? І ми будемо!" З того часу угорці (magyarak) запозичили у місцевих слов'ян багато предметів та лексики. asztal - стіл/стол

7. Перше русини в Сербії - 50 родин, що були запрошені католицькою церквою в 1751-му році з регіону Bereg (сучасний берегівський район). Через кілька років було запрошено ще 150 родин з районів Bereg та Ung.

8. Лексика на території області дуже контрастна. Ось наприклад слова, що вживаються в значенні "сковорідка": - фандлик - лабош - лавор - палачінтовка - тыґаня - вже відоме вам "сковорода" ... Буду радий, якщо хтось із Закарпаття зможе доповнити цей список.

9. Більша частина області називає велосипед "біціґлі" (bicycle). В Ужгороді зустрічається "велосипед", а також дуже рідко "лайба". Походження останнього мені нажаль невідомо.

10. Через відсутність стабільної практики письма рідною мовою, фольклор у місцевого населення дуже розпорошений. Коли я ходив з батлегемом (він же бетлегем), колядки передавались усно від старших. Колядки у батлегемів з інших частин села трохи відрізнялись. Були і невідомі мені.

11. Кухня краю є дуже різноманітною. Бундашки (угорською bundás kenyer) — дуже проста в приготуванні страва, це скиби хліба, обжарені в яйці. Є з десяток різноманітних рецептур. На моєму юзерпіку можете споглядати повну тарілку запашних бундашок.

12. Те, що для вас може бути звичайною підливкою до гарніру, тут може виступити окремою стравою: мáчанка. Моя улюблена — на грибах. Готується швидко, їдять просто макаючи (мачаючи) в неї хліб.

13. Одні й ті ж слова можуть означати різні речі, в залежності від конкретного району/села. Слово "колач" може означати: - будь-яке тістечко (іршавський/свалявський райони) - коровай, або іншу здобну випічку (тячівський р-н, тоді, як на тістечко там скажуть "кісто")

14. Осбито мені дуже подобається сленгове вживання слів "потач" або "дряба" для означення автомобіля. (в іршавському районі, щодо інших нема інфи) - потач — дерев'яна конструкція для ночівлі курей - дряба — зачухана/стара річ

15. Дуже подобається, як глибоко інтегрувались угорські лексичні одиниці, навіть в дуже базових речах. Слово "шор" — рядок; "штовс"(штоус) — предмети, складені в стовпчик (книги, газети).

Тут варто розповісти більше. Від слова "шор" з'явилося дієслово "пошорити" (зробити грядки на городі). Почало використовуватися до будь-якої виконаної справи. "Довго'м ся мучив з тым папірём, ледвы пошорив."

16. 1790-го року до Ужгороду дісталися перші 20 родин німецьких швабів, вони були добровільними переселенцями. Вулиця, яку вони заселяли, і досі називається Швабська.

17. Львів вважається "кавовою столицею" України, та наразі статистика показує, що дійсно якісну каву в Ужгороді знайти легше та куди дешевше. Мій друг з Бразилії підмічав смішний факт, що в Ужі він пив бразильську каву дешевше, ніж власне вдома в Бразилії.

18. За чехословацької доби кількість медичних установ зросла ледь не втричі. Чеські лікарі відмічали, що місцеве русинське населення вперто не хоче йти до лікаря. Люди можуть роками ходити з болячками, жити і муках, але до добровільно до лікаря не підуть.

19. За тієї ж Чехословаччини прешовський край був єдиною адміністративною одиницею з теперішнім закарпаттям. Моя теперішня шефка родом з Кошіце, показувала мені фото свідоцтва про закінчення школи свого дідуся, написане русинською.

20. Край завжди був не дуже сприятливим для сільського господарства. Бізнес-модель, яка практикувалася тут в середині 19-го ст. була вкрай неефективною. Влада Австро-Угорщини відправляє етнічного ірландця Едмунда Еґана порішати питання, реформувати сільське господарство.

Реформи проведені Еґаном дозволили зберегти більшу частину грошей в кишенях селян, а не єврейських бізнесменів, що володіли ~70% земельних наділів. Еґана шантажували, грабували та врешті застрелили на шляху з Ужгороду в Мукачево (десь біля села Середнє).

Місцеві жителі були засмучені подією. На поховання прийшло біля 12 000 людей (населення Ужгорода тоді ледь перевищувало 30 000), називали його спасителем русинського народу. Був встановлений пам'ятник (знесений при СРСР та відновлений в 2000-х). Є паб Egan названий в його честь

21. Русинські говори Закарпаття можна умовно поділити на три вітки згідно до вимови букви ѣ (в деяких редакціях — ї) Бойки, лемки та гуцули вимовляють цю букву ближче до української і. Долиняни — подібно до угорської ü. В Хусті — майже у. Приклади: хвѣст, мѣст, вечѣр, etc

22. В Міжгірському районі кажуть "дивлю", в Кушницю кажуть "никаву", а вже в сусідньому селі — "позираву". Варто також підмітити, що в останніх двох словах долинянські русини мають тенденцію проковтувати букву "в" в останньому складі. Тож було б чути "никау/позирау".

Був свідком того, як в селі Керецькі кушницький священник вчив дітей казати "никаву" замість "позераву". Він отримав пізди від батьків дитини.

23. В Кушниці дуже твердо вимовляють букви ч/ш/щ, в сусідньому (Керецькі) вже трохи м'якше, та є тенденції на м'який знак. Робит / робить Видит / видить Ладит / ладить Etc.

Найм'якіше чшщ звучать саме в Ужгороді та околицях. Дуже різко це відчувалося, коли в дитинстві на уроках географії вчительку замінила практикантка, що щойно закінчила університет в Ужі. Дуже різала вуха її м'яка вимова.

24. В селі Лисичево знаходиться остання в Європі діюча водяна кузня. В дитинстві часто там бував і охуївав з того, як 200-кілограмовий молот робив по два удари в секунду. Коси/лопати/мотики та інше дрібне знаряддя праці, що користувала моя сім'я, були виготовлені там.

25. До другої світової Ужгород та Мукачево мали великі єврейські комуни (в Мукачеві здається аж біля 40% населення міста). В Ужгороді знаходилась найбільша в той момент синагога в східній Європі. Переоблаштована під філармонію, чим слугує і по цей день.